Продовжуємо розповідь..

Продовжую вчорашню писанину… )
Прокинувшись наступного ранку, він з гарним настроєм вирушив до школи.. Чи то настрій був гарний через те, що сьогодні він спав спокійно… Темрява… І більш нічого. Чи через те що нарешті вивчив усі уроки… Але факт того що до школи він прийшов в гарному настрої.. Перші три уроки минули наче у сні.. Він милувався своєю музою.. Розглядав її.. Пригадував її очі.. Склав ще кілька віршів.. Чомусь її очі нагадували йому щось до болю знайому.. Світло в кінці тунелю, яким він блукав… І він знов пригадав той степ, що постійно йому снився. Безкрає золотисте море трав під синім небом.. Ця велич поглинає тебе, розчиняє в своїй висоті..
- Ти так і будеш сидіти чи може посунешся? - з задуми його вивів не надто спокійний голосочок його музи..
- Та ні.. Прошу сідай..
Вона всілась на галявину поруч із ним.. Потиху учні заповнювали галявину наче бджоли.. От зайшла вчителька… Вона почала розказувати, але він не слухав її. Він відчував що ось поруч нього сидить та, якій він присвячує свої вірші. Та, яку він бачить у своїх мріях. Він відчував її подих, неначе подих землі.. Її волосся нагадувало колосся… І він знову опинився там…