Чому і навіщо, або смугасте сонце.

Чому? - саме таке питання ми задаємо кожного разу коли піднімаємось з постелі. Навіщо живемо в цьому жахливому світі? Навіщо? Чому? Здавалося б, не залишилося нічого заради чого варто жити. І не залежно чи цей песимістичний настрій переслідує вас все життя, чи він є наслідком тимчасової депресії, але такі думки рано чи пізно закрадаються в голову кожного з нас. Як же нам позбутися цих настирливих думок і знову з усмішкою йти у світ? У цьому пості я спробую дати відповідь на це запитання.

І зразу ж пригадую уривик з твору досить класного письменника Д. Дефо (благо що в дитинстві багато читав) “Робінзон Крузо”. В принципі читаючи цю книгу ви могли й не звернути на деякі нюанси. Як на мене в ції книзі(повісті) найціннішим моментом є роздуми автора про сенс буття. Адже потрапивши на безлюдний острів він врешті-решт зрозумів ціну того, що оточує його. Він був незадоволений тим що мав на суші - доля закинула його на безлюдний острів. Він нарікав що він сам на безлюдному острові - він єдиний вижив з усієї команди.. Поступово прозріння приходить до нього, і він розуміє - а яке ж прекрасне це життя…

Ось до чого я веду життя - воно на те і життя щоб бути прекрасним, але на жаль ми не помічаємо цього. Чорна смуга змінює білу і так до безкінечності. Все що нас не вбиває робить нас сильнішими. І навіть під постійним життєвих бурь і незгод ти можеш знайти в собі сили щоб вистояти, не зламатись, а що найголовніше - не озлобитись і залишити свою душу такою ж чистою. Потрібно знати - за чорною смугою обов’зково прийде біла, а життя триватиме далі. І пам’тати - життя ніколи не є таким поганим як воно нам здається, просто ми не всіємо побачити всієї його краси.. Відкрий свої очі - і ти побачиш чудо!