Ще один віршик із моєї майбутньої збірки (як казав Сід :) )
Як добре вам жити без болю в цім світі,
без сліз, без зневіри в життя.
Коли прокидаєшся рано-раненько
і бачиш своє майбуття.
Та я не зустріну ні щастя, ні долі
у вільнім, безкраїм степу.
Мене переслідують біди і болі,
неначе ідуть по сліду.
Вони все ідуть і ніколи не звернуть,
зі шляху по ньому що йдуть.
Коли ти прокинешся рано-раненько,
відчуєш: “Вони вже ідуть”.
Але не зупинюся я анітрохи,
не зверну зі свого свого шляху.
Хоча й приведе він мене до безодні,
По ньому сміливці ідуть…
Погляну на ті я безкраї простори,
на моря небесну блакить.
Усміхнеться сонце мені у пшениці,
ще варто у світі цім жить!
То ти виявляється поет…
І не тільки :)