Не так давно в мене з*явилось бажання щось написати. По офлайнівськи взяв ручку в руки (бо в той момент мени вигнали з компа) і почав писати. І ось що в мене вийшло. Буду радий почути ваші коментарі і критику.
Надворі стояв туман. У цю пору року це не було новиною для мешканців селища. Наставник мирно спав у своїй хатині, простягнувшись на ліжку. Його учні як правило, після початку осені повертались по домівках, а оскільки хатина стояла трохи осторонь від селища, біля лісу, то ніщо не могло потурбувати його сон. Зненацька тишу лунко перервав дивний звук. Через декілька секунд він повторився. Оскільки слух у Креймана (а саме так звали Наставника) був чуткий, то він миттю зірвався на ноги. Він визирнув в вікно – над селищем здіймалися клуби диму. В ті неспокійні часи несподівані напади, пограбування, вбивства не були великою несподіванкою. Але вже декілька років, відтоді як тут оселився наставник нічого подібного не траплялося. За декілька хвилин він одягнувся, схопив патерицю й меча і вибіг надвір. Місто осявало полум*я. На ходу накладаючи захисні заклинання він побіг туди. Оскільки селище знаходилося в долині, то Крейману оводилось долати чималу дистанцію відкритого простору, щоб дістатися до селища. А в повітрі вже лунав дзенькут сталі. Біг пришвидувало те, що Наставник жив на узвишші, біля окраїни лісу, а селище розташовувалось в долині, біля річки.
Коли він прибіг, то його очам відкрилася така картина: “Нечисленне ополчення намагалося захистити своїх близзьких, що під їхнім прикриттям тікили до лісу. Прибігши, Крейман довго не роздумував рубонув першого нападника. То був варг. Потім він черкнув по горлі другого. Розбив череп третьому і кинувся в саму гущу бою.
- Скрутні настали часу, – міркував він, – кщо вже варги нападають на наші домівки, то ми будемо змушені покинути їх. Серед нападників було декілька шаманів. Наставник здивувався. Зазвичай вони сиділи в своїх храмах і виконували криваві ритуали. Якщо вже вони з воїнами значить їх привело сюди щось справді важливе. Над полем бою лунали крики. Якийсь шаман постійно кричав:
- Знайдіть його, шукайте хлопчисько, зрівняйте все з землею, але знай діть його. Якщо ви його упустите то карг сам випустить вам кишки, а на сніданок йому подадуть ваші запечені серця.
- Так ось що привело вас сюди, – подумав Крейман і з подвоєною силою кинувся на варгів. Ось він прохромив горлянку одному,спопелив другого, збив з ніг третього.
В душі вирувало сум*яття, очі горіли вогнем, щал битви захопив його, але попри це розум в нього залишався ясним. він пробирався крізь гущу бою до шамана, що керував нападом.
Але шаман також помітив його. Ще чильніше кинулися на нього варги, а в додачу до того ще й шамани спрямуваои туди ж свої смертоносні закляття.
Він ухилявся від них, частина пролітала повз нього, але все ж аки він мусив відбивати їх. Ось він замахнувся мечем щоб розкроїти чергового воїна сильний удар збив його з ніг.
То шаман, якого не помітив Креман наніс підступний удар. Наставник одразу пяднявся на ноги.,але в його захисті з*явилася прогалина. І вороги зрозуміли ци. Тісним кільцем обступили вони його. Зненацька зі сторони лісу долинули бойові кличі варгів, а через декілька хвилин почулися радісні вигуки.
Схожих дописів не знайдено.
Залишти коментар: