Віршик.

От недавно не було що робити на уроці і я склав от такий вірш. Буду вдячний за будь які коментарі і критику.

 Була темна ніч
І лилося срібне сяйво.
Неначе впала з неба річ,
Відкрила нам з тобою рай.

Той рай примарний і сумний
Неначе сад у вічній тиші.
Але з тобою ми одні.
Разом в його залишимося ніші.

Й тоді коли настане вічна ніч,
І зорі з неба упадуть додолу.
У нас обох залишиться єдина річ,
Вона у нас залишиться до скону.

Любов, кохання - будь-як називай,
Але не зможуть враз слова спотворить суті.
Ця істина неначе перли дорога
Існує у життєвій каламуті.