Доброго дня всім моїм читачам. Спасибі що все ще читаєте мене і за весь цей час ще не видалили мого блогу зі свого рідера. Отож сьогодні я б хотів повідомити що попри невеличкі труднощі при написанні постів писати я не перестаю. А не перестаю завдяки такій чудовій програмці як Bytescout Post2Blog. Дякую JocKу за його статтю. Завдяки йому я й надибав цю корисну програмулю. Питання про апгрейд вордпресу все ще залишається відкритим, тому хто знає як вирішити цю проблему чи може допомогти – пишіть, буду дуже вдячний.
А сьогодні я б хотів поговорити про те, нед чим останнім часом постійно міркую: “Чи доцільно створювати так званий “блог про все і ні про шо”?”. Адже по суті користь для звичайного читача/користувача є не надто великою. Я б сказав навіть те, що вона є мізерною в порівнянні з якісними тематичними блогерами. То чи варто по сути вести один/декілька “блогів про все”? Адже користі для користувачів вони становитимуть мінімум, а часу та зусиль на них ви витрачатимете максимум. Може краще вести один-єдиний, але тематичний блог чи взагалі зайнятися розведенням хом’ячків?
Адже блог про все може існувати в одному випадку: коли він потрібен автору. Якщо автор хоче і має що сказати, то блог в будь-якому випадку буде існувати. І автор такого блогу почуватиметься у гіршому разі умиротвореним. Інша сторона питання чи потрібен він читачам. Блог, який є не потрібним для користувачів може бути необхідним для автора в тому випадку, якщо він є свого роду щоденником, в якому авторі ділиться своїми думками, емоціями, переживаннями на ті чи інші теми незалежно від того буде хтось читати це або ні.
By Chris Kovacs
В іншому ж випадку з упевненістю можна сказати, що якщо блог не потрібен автору – то саме існування і блогу, і блоггера перетвориться в муку. Адже коли саме існування перетворюється в вимушеність, то сенс існування зникає. Ти пишеш не тому, що хочеш, а тому – що мусиш. І незалежно від тих “тому що”, які заставляють тебе це робити ти в певному розумінні продаєш свою душу. А сумніви в вартості (доцільності – називайте як хочете) – перший крок на цій стежині. Тому перш ніж ставати на цю тернисту стежку подумайте – чи виправдають плоди ті зусилля і час, що ви вкладете. Звичайно ж ви можете створити свій блог тільки для того, щоб відточити письменницькі навички, отримати прибуток і т.д. ПсевдоПричин можна знайти безліч – а от справжня відповідь одна – і вона в вашому серці. Так що якщо ви захочете( до цього лежить ваша душа) то ви станете блоґером, можна навіть припустити що ви будете успішним, але якщо ви не готові заплатити цю ціну, то стежка блоггерства для вас закрити, чи, по крайній мірі не буде приносити вам задоволення від праці.
От це і все що я хотів сказати за сьогодні. Ще раз наголошую на невеличкій проблемі. Бо якщо так продовжуватиметься і надалі, то скоро я буду змушений писати огляд Bytescout Post2Blog. 
Так що до зустрічі.
Схожі дописи:
Як на мене, існує два види блогерів: ті що ведуть блог, бо хочуть; і ті, що ведуть блог, бо потрібно. При цьому у другому випадку не зрозуміло ні кому потрібно, ні навіщо потрібно… Друга категорія, зазвичай дуже швидко втомлюється від безглуздого заняття.
Одним з блогів про все і ні про що є мій (точніше він про все потрошки :)), і тут я відкрию секрет чому я його веду – бо мені в кайф, це такий собі відкритий щоденник, котрий може читати будь-хто кому подобається. Ще хочу відкрити один секрет, що планую вести також тематичний блог, проте на такий блог потрібно витрачати більше часу (якого зараз в обмаль)та докладати більше зусиль, але як то кажуть скоро буде
Ага.. І я планую підняти як мінімум два тематичних ресурси.. Але то в майбутньому..