Державу творить аж ніяк не суспільство.. Це тільки ілюзії навіюють йому, що ця сіра маса щось може, на щось впливає.. Насправді життя й надалі рухається вперед звичним конвєєром, штампуючи все нових і нових працівників. Як говорила одна цікава людина, вчитель фізики про викладання свого предмету: “Я не люблю шкілької програми, бо вона напрямлена не на пізнання (тому що спочатку фізика була чистого роду фософією), а на практику.” Тобто відколи ці школи придумали, відтоді вони й виконують своє основне призначення – створювати працівників. І тут грає роль не те, як вони думають, а як працюють. От таке от замкнуте коло. І виростаючи юні індивіди вливаються в систему і замкнуте коло продовжується.. Як це не сумно, але по суті своїй це так..
Найприкріше у цій ситуації те, що більшість людей, на чиї плечі покладено таке відповідальне завдання – ростити знання, ну відносяться до свого ж завдання як звичайнісінькі робітники. Немає того бажання вийти за рамки, зацікавленості у власній роботі. Звичайно, я не можу судити про всіх, адже всіх охопити неможливо. Проте критична маса – попадає під це визначення.. Ну а ті самородки, котрі ще не втратили вогник в душі поступово гаснуть, як догорає скіпка. Адже попри все їхнє бажання не всім вистачає терпіння і цілеспрямованості дойти до кінця.
Автор фото - Ikhlasul Amal
Проте уявіть собі ситуацію, коли всю цю енергію в один прекрасний момент спрямувати в потрібне русло! Адже потрібно зовсім небагато – дати можливість висловитися. Потрібно дати можливість вільно висловлювати свої думки та знайти лояльного читача. Адже у сфері вебу такому ентузіастові набагато легше знайти лояльних читачів та однодумців, ніж у класі. На жаль, не всі вчителі мають необхідні знання, навички чи то пак кошти. Більшість з них навіть не підозрюють про такі речі як блоги. А це для них чудовий інструмент самовираження та стимул для розвитку.
Тому якщо ви знаєте таку людину – підкажіть їй, можливо саме вона стане піонером своєї справи в блогосфері. Українській блогосфері!
Схожі дописи:
А ото цікаво, як ти збираєся “ростити знання”, не маючи практичних навичок і мінімальної теоретичної бази, що її дають у школі, ну і більш грунтовної – в університеті? До того ж практика реального життя проста: на одного вченого приходиться ціла купа “простих працівників” обслуговуючого його та його роботу персоналу – від лаборантів та інженерів, до простіх прибиральників та працівників комунального господарства, які взагалі “маленькі гвинтики у підтриманні величезної технологічної інфраструктури”.
Великий Адронний Колайдер задумали вчені і використовуватимуть його в першу чергу вони – але побудували його прості будівельники – завзяті, так би мовити, практики. Без них уся ця теорія тільки теорією би й залишилася.
Мабуть ти неправильно мене зрозумів.. Я веду не до того, що від усього цього слід відмовитись, а до того що слід з любов’ю виконувати свою справу, ділячись знаннями і досвідом з іншими.. А де це найкрае робити як не в блогосфері?