Написання цього допису навіяне досить численними суперечками та власними роздумами. Суперечки були як заполітизовані, так і звичайнісінького характеру. В даному випадку я постараюся не вдаватись до шовінізму, проте не варто ототожнювати такі речі як націоналізм та шовінізм.
Погляньте будь ласка навколо себе. Гляньте на безліч людей, що оточують нас. Гляньте на них, гляньте на речі, що їх оточують. Погляньте на нашу владу, і на наш народ. Сумна картина.. Чому сумна? Тому що в Україні залишилося дуже мало українського. А головною розвагою наших побратимів стало поливання одне одного і цілий світ заодно брудом, в той час як життєве кредо «Моя хата скраю — нічого не знаю».
На жаль, якщо сидіти склавши руки, то нічого не вийде. І чекати поки зміниться все самостійно не можна! Всі зміни, якими б вони не були слід починати з самого себе. Говорити ж — не мішки носити. Значно легше критикувати без конструктивізму. Значно легше себе жаліти, чи сидіти в оточенні примарного захисного кокона. Слід діяти, щоб щось змінити! І зміни ці слід проводити з себе! Потрібно показати, що не сидівши склавши руки, а наполегливо працюючи задля спільної справи можна досягти успіхів.
Слід показати, що українське — це круто, що наше — це модно і престижно. Потрібно показати, що зробивши щось для нації та держави ти здобуваєш повагу, яку не купиш за гроші, проте повага цю повинні отримувати лише достойні, інакше в цьому не буде сенсу. Слід почати будувати власне майбутнє вже зараз, не чекаючи ласки з неба, бо тоді це будуть не люди, а стадо овець.
Ти — сам коваль своєї долі! І починай змінювати світ, змінюючи на краще себе!
Схожі дописи: