Звісно у кожного з нас рано чи ввечері, вдень чи вночі виникала ну просто геніальна ідея! Неначе рушничний постріл вам стріляє в голову ідея, котра ну по суті своїй „є настільки простою, наскільки це можливо, але не простіше“ та водночас не менш хорошою в своїй геніальності! Тут теоретично можуть розгорнутись два полігони дій:
- Ви всіма зусиллями кидаєтесь втілювати цю ідею в життя.
- Ви відкладаєте цю ідею в довгий ящик.
Як не сумно, найбільш поширеним є саме другий варіант. А тепер гляньмо в корінь проблеми! Якщо подумати логічно, то причин відкладання ідей в довгий ящик є декілька:
- небажання втілювати, зумовлене відсутністю вмінь;
- небажання втілювати ідею в життя, зумовлене нестачою часу;
- небажання, зумовлене банальною лінню.
Проте якщо глянути в уважніше, то причина всього всього одна — банальна лінь. І вилікувати її надзвичайно просто — просто любіть те, чим зайєтесь!
Автор фото — kymioflario
Адже захоплення від власної ідеї та любов під час втілення — саме те, що допоможе вдало реалізувати її в житті. І любов і захоплення — ті фактори, що допоможуть вашій ідеї чи справі успішно реалізуватись в житті. Просто любіть справу, якій присвячуєте життя і успіх сам прийде до вас!
Фігня, присвятіть життя тому, що любите) Навіщо себе силувати любити поточну справу, коли її можна змінити на те, що любиш?
Ніхто не каже силувати, проте коли людина любить справу яку робить, і отримує від цього здоволення, то більш ніж ймовірно, що ідея успішно реалізується 8)
Щось Ви невірно розумієте, що Вам пишуть. Чи просто клеїте з себе дурника. Поясню на прикладі:
Батьки відправили Вас до універу, щоб Ви стали адвокатом. Спочатку все було прикольно: нові люди, нові зустрічі, тусовка.
Провчились роки з два, і тут розумієте, що нічого в тому універі, окрім друзів та тусовок Вас не цікавить, і Ваша майбутня професія не те що не надихає, а навпаки дратує. І згадується дитяча мрія стати … (дописати своє).
Те про що пишете Ви: змусити себе спробувати люити ненависне навчання, а потім і нудну професію, покинути своє хоббі, залишивши для нього годину-дві на тиждень. І бути вічно невдоволеним, тому-що змусити себе любити щоб не було неможливо. Воно просто не Ваше.
А пані Terran пропонує не вводити в оману себе та інших, покинути ненависну справу, а дозволити себі насолоджуватись улюбленою справою, покинувши ту, яка була до цього. Бо ще раз повторюсь: змусити себе любити щось НЕМОЖЛИВО. Тільки займаючись своєю справою, від якої кайф отримуєте як апріорі так і апестеріорі, можна досягнути успіху недокладаючи особливих зусиль.
Дурника я з себе не клею) Це по перше.
По друге – ми ж в блогосфері, як не як, що є великим селом, тож можна до мене на ти.
По третє — я не розглядаю тут варіант коли ти робиш те, що не подобається тобі. Я розглядаю варіант коли з’являється чудова ідея, яка прямо пов’язана з улюбленою справою, проте реалізацію якої відкладаєш через „я не вмію, я цього не робив, в мене не вийде, влом“ і т.д. Тобто ті, які насправді не втілюються в життя лише через банальну лінь.
Візьмем для прикладу Ярослава Федорака. Він не любить блоґівнґ? Ні! Він не любить писати? Знову ж таки ні, він графоман. Але на сторінках свого блогу він зізнається, що довгий час відкладав ведення блогу в довгий ящик через банальну лінь.
З.І. Сподіваюсь мій приклад трішки прояснить цю статтю, адже вельми прикро, що вона була неправильно протрактована 8(
Читаючи статті автора блогу, розумію, що крім дизайну – змінився також і підхід до написання статтей!
Респект! 8)