Мабуть вам доводилось чути від котрогось з українських блоггерів чи твіттерян таку фразу: “Українська блоґосфера, як і твіттеросфера — це велике село, де всі всіх, та все про все знають”. В принципі з цим твердженням важко не погодитись, і є в ньому щось таємниче та притягуюче, проте пора вже нам, браття, з цього стану виходити. Інакше опустимося до рівня малюків у пісочниці, з їхніми особистими образами! Спасибі людям, що наштовхнули мене на роздуми своїми постами.
Ну а тепер безпосередньо до того, чому це так небезпечно. Що таке блоґосфера? Правильно – це сукупність блоґів. А що таке українська блоґосфера? Це сукупність українських блоґів. Факторів, що дозволяють зараховувати блоґ до української блоґосфери досить багацько. Проте давайте поміркуємо над наступним? З чого складається стенделон українська блоґосфера? Правильно, вона складається з кількох десятків тематичних блоґів, та у кілька разів більшої кількості блоґів особистих. В порівнянні з російсько- чи англомовною окремо встановленою блогосферою ми відстаєм. І знаєте яка тут основна відмінність? Відношення до себе й до сфери загалом!
Автор фото — krandolph
Зрілість стенделон блогосфери — показник зрілості блогосфери загалом. Погодьтеся, що зрілість сфери в цілому по ЖЖ не оцінюватимуть. Звісно, я аж ніяк не заперечую важливість сервісної частини блогосфери, проте це не та частина, по якій робитимуть такі висновки. І що ж ми бачимо тепер?
Велике село перетворюється подекуди в маленьку пісочницю.
Ярослав вже згадував про мережевий етикет. Дуже добре, що є така стаття. А ще краще було б, якби кожен з нас взяв за правило керуватись конструктивом хоча б у межах нашого великого села. Адже дуже прикро бачити, що популярні в наших колах блоггери (це стосується не тільки винуватців статті) починають поливати одне одного брудом, та втоптувати в багно. І щонайгірше, що це поволі переходить в звичку.
Давайте зробимо крок назло людській натурі. Може ми усвідомимо нарешті, що слід бути трішки толерантнішими і конструктивнішими одне до одного? Шануймося, бо ми того варті! ;)
Схожі дописи:
1. Вислів належить мені :)
2. Виділяти посилання жирним — це нонсенс. Дуже важко зрозуміти, що це лінк. Краще вдатися до підкреслення + виділення кольором.
3. Маю повне право вдаватися до критики, інша справа, що генеральні директори критику сприймають дуже хворобливо.
1. Буду знати ;)
2. Дякую за баг репорт. Підкреслення там є)
3. Особисто я нічого проти критики не маю. Інша справа, що дуже в багатьох випадках критики неправильно сприймається/виходить за межі конструктиву. Саме про це я і говорю. Може слід бути толерантнішими одне до одного і не зводити все це до рівня дитячих образ?)
З.І. Ваш випадок лише поштовх — я говорю в загальному про нашу блогосферу, де, на жаль, такі випадки спостерігаються =(
Так, у нашій блогосфері скотитись до полеміки “дурак – сам дурак” надзвичайно легко. Шкода, що таке трапляється досить часто. Зрештою, багато чого ще залежить від людини та її самооцінки.
Я вважаю це марним напруженням та тратою часу, котра не дасть вам нічого корисного. Всяку діяльність треба оцінювати з позиції користі для себе особисто чи для суспільства загалом.
А такі срачі лише показують у негативному світлі їх учасників.
Бажаю всім адекватів навколо себе :)
Суперово!
Здорове бачення!
Читав з превеликим задоволенням.
І поменше слухай Конспіратора – він говорить стереотипами!
podarok, стереотипами, кажеш, говорить? Якими саме?
власними.
Те, що лінки не повинні бути жирним текстом – це банальний стереотип.
Якщо глянути на сам дизайн цього блогу – то він явно не пасе задніх і лінки в ньому – бажання автора надати їм кращої “активності і ваги”.
І необов’язково воно повинно бути підкресленим!
А ще бажання не перевантажувати сторінку зайвими кольорами, зберегти її “легкість” і простоту. Хоча в кожного свої смаки =В
Безперечно, це мої власні стереотипи :) і стандарт де-факто. Ти не зобов’язаний підкреслювати лінки так само, як і говорити при зустрічі «привіт», проте останнє в 99% випадків ти робиш. По великому рахунку, говорити «привіт» — це теж стереотип.
Або ти неуважно дивишся, або в когось з нас глюки) Лінки-то підкреслені =В
Або вони підкреслені дуже тонко — Сафарі падлєц.
Дизайн дійсно рулить, важко не погодитись.
Щодо пісочниці – та грець із ним, з тою дитиною, в якої на її половині менше пісочку і ще в найближчому майбутньому не підвезуть. Мені й поділитися неважко, але ділитися з жадібним – собі робити гірше. Людина я конфліктна, це факт, посратися люблю, але з роками починаю розуміти, що краще один раз змовчати – нервові клітини не відновлюються, а за інших я турбуватись не приставлений.
Невже не можна було зразу так зробити? Просто базуватись на конструктиві, замість образ. І це не тільки вас двох стосується, а нашої блоґосфери загалом.
Бо людська гордість – то людська гордість, і емоції інколи приходять першими.
Останнє, що писав – це також про критику:)