На годиннику вже далеко за північ. Втомлений мозок мовчки відлічує хвилини. Тук-тук, тук-тук. Всі сайти та онлайнові френди поснули. Не спиться. Важко ворушачи звивинами, обмізковуєш варіанти. Забити на все і відімкнутися прямо на клаву? Не те. Таки доповзти до ліжка? Знадвору манить запах свіжого дощу. Поволі все відходить на задній план твоєї свідомості, поволі розгинаєш затерплі м’язи і виходиш на вулицю.
Калейдоскоп запахів бентежить розум. Над тобою Ніч розсипала безліч зір. Зориш вдалечінь, проте навкруги нічого не видно. Поволі крізь пелену туману пробивається суміш пізньої весни, свіжого дощу та землі. Здалеку вухо вловлює шум води. Збираєшся з силами та робиш перший крок на шлях. Поступово зникають всі зайві думки, переживання, до тіла з кожним кроком вливається бадьорість. Земля. Починаєш відчувати кожний крок, адже він надає тобі сил. Підсвідомо мандруєш понад річкою в кінець дамби. Дізнатись більше