G3D`s blog

Давно мабуть варто було згадати старенький Acer Aspire One 110, яким останній рік я майже не користувався (лежав собі дома та й тішив меншого брата, та й не тільки його). Аж ось руки дійшли знову притягнути його в Київ-град, та й постав вибір, що ж туди поставити в якості операційної системи на більш-менш тривалий термін, бо зараз ніяк не налаштований до суттєвих екпериментів. Вибір робився між хмарною Chrome OS та вже знайомим вам Arch Linux.

Останій раз, коли я стикався з Chrome OS (серпень 2011), той хоч і розчарував, але показав себе з достойної сторони. Користався я тоді нічними збірками Hexxeh`а. Раджу ознайомитися з wiki, хоч вона й трохи застаріла. Тут є список сумісності для нетбуків, ноутбуків та десктопних комп’ютерів. На момент встановлення мною Chrome OS там була інформація тільки щодо Flow збірок, але мій досвід успішно підтвердив роботоздатність відмічених у вікі пунктів (на жаль External VGA перевірити не зміг, а баг, що стосувався чутливості тачпада був присутнім :( ), та здійснив необхідні правки. Безумовно варто ознайомитися з гарячими клавішами, завдяки яким можна побачити класні ефекти, зручні штуки та, що було для мене невеличким відкриттям, коноль (із хромівської можна запустити повноцінний bash). На вікі пробігала інформація з інструкціями по збірці нативних лінуксівських програм під Chrome OS, але на той момент мені не вдалося це зробити (інструкція була застраіла, гугління на цю тему так нічого придатного для використання і не дало). Якщо раптом довідаєтесь що інструкцію оновили чи щось змінилося у самих збірках і є можливістьзібрати нативні застосунки під Chrome OS — свистіть, буду радий спробувати зробити це.

Arch Linux Acer Aspire One

Хіба для того, щоб бути ближче нам так потрібно маскуватись?

На будильнику 5:05 і ти завершив тільки невелику частину всіх своїх справ. Накопичується все більше чернеток і не сказаних слів. Поволі із життя зникають випадкові люди, невипадкові залишаються там назавжди. Поступово абстрагуєшся і закриваєшся від непотрібного шуму. Обіцяєш собі зав’язати з життям-реалітішоу. Виконуєш свою обіцянку. Вчишся вдихати повітря заново, розуміючи, що кожен вдих може бути останнім.

Надто багато зайвого в нашому просторі. Зайві амбіції. Непотрібна гординя. Відсутність певності в собі. Досить кидатися в крайнощі! Ти це ти, nothing else matters.

Я… Можна сказати, що я знайшов себе. Улюблена справа, якою ти займаєшся у Місті, що живе з тобою в одному ритмі. Кайф від почуття того, що ще одна вершина позаду. „Неможливе можливо!“ Ліміти відсутні, двері відкриті. І після кожного фінішу шукаєш іще важчий старт. Воно твоє, аж допоки це життя тебе остаточно не доб’є й не перетворить в купку пороху. Дізнатись більше

Мабуть, давно уже варто змінити формат, бо ж насправді це давно не ІТшний блог, та й потреба в такому форматі для мене відпала. Скоріш за все він перетвориться в такий собі особистий нотатник, де вперемішку із зарисовками дій на майбутнє (на випадок повторення якогось факапу) будуть вірші, чи видива, чи музика, або ще щось, що мене зачіпає. Вкотре перечитуючи старі архіви розумієш, що якусь частину себе залишаєш у цих рядках. Молескін для якихось інтимніших переживань і цитат, та й списана більшість сторінок у зв’язку з буденністю, ніж особистими переживаннями. Тому хто все ще чекає якихось класних ІТ статей – підписуйтесь краще на Twitter чи Google+, їхнього простору цілком вистачає для нотування коротких думок і корисних речей, і навіть для частини нікому не потрібних експресій. Ну а на бложик можна забивати, в будь-якому випадку ви не пропустите нічого цікавого. Ну а зараз трішки з того, що зачепило:

Андрій Любка — Ти прокинешся зранку і скажеш

Дізнатись більше

„Що краще?“ — саме з такого, безневинного на перший погляд, запитання починається найзапекліша суперечка. Весь цей гармидер супроводжують тони лайна і крові котрі зі змінним успіхом виливаються на одну чи іншу сторону. Зазвичай все це скочується до абсурду і іменується holywar, чи то пак „священна війна“. Що характерно, так це те, що ситуація зустрічається на кожному кроці, періодично повторючись. І зовсім не важливо, що стало темою розмови: браузер, телефон чи новий молоток. В чому ж причина такої поведінки і що робити?

На правах реклами: Професійне просування сайтів роблять у компанії SEOinUA

Як не крути, а причина криється в нас самих. Кожен із нас, дивлячись на світ, сприймає його крізь призму власної свідомості, котру в нас так дбайливо вкладало і ростило суспільство. Дехто дивиться і бачить чудову картину, хтось на цьому ж місці — бридку мазанину. Ще до моменту оголошення своєї позиції ти станеш по ту чи іншу сторону барикад. На жаль, цю ситуацію не зміниш, як і те, що вона породжуватиметься знову і знову. Дізнатись більше

На годиннику вже далеко за північ. Втомлений мозок мовчки відлічує хвилини. Тук-тук, тук-тук. Всі сайти та онлайнові френди поснули. Не спиться. Важко ворушачи звивинами, обмізковуєш варіанти. Забити на все і відімкнутися прямо на клаву? Не те. Таки доповзти до ліжка? Знадвору манить запах свіжого дощу. Поволі все відходить на задній план твоєї свідомості, поволі розгинаєш затерплі м’язи і виходиш на вулицю.

Калейдоскоп запахів бентежить розум. Над тобою Ніч розсипала безліч зір. Зориш вдалечінь, проте навкруги нічого не видно. Поволі крізь пелену туману пробивається суміш пізньої весни, свіжого дощу та землі. Здалеку вухо вловлює шум води. Збираєшся з силами та робиш перший крок на шлях. Поступово зникають всі зайві думки, переживання, до тіла з кожним кроком вливається бадьорість. Земля. Починаєш відчувати кожний крок, адже він надає тобі сил. Підсвідомо мандруєш понад річкою в кінець дамби. Дізнатись більше

Сторінки ... 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11