G3D`s blog » Мої думки

ChromeOS та Archlinux на Acer Aspire One 110

G3D — Fri, 18 Nov 2011 05:41:56 +0000

Давно мабуть варто було згадати старенький Acer Aspire One 110, яким останній рік я майже не користувався (лежав собі дома та й тішив меншого брата, та й не тільки його). Аж ось руки дійшли знову притягнути його в Київ-град, та й постав вибір, що ж туди поставити в якості операційної системи на більш-менш тривалий термін, бо зараз ніяк не налаштований до суттєвих екпериментів. Вибір робився між хмарною Chrome OS та вже знайомим вам Arch Linux.

Останій раз, коли я стикався з Chrome OS (серпень 2011), той хоч і розчарував, але показав себе з достойної сторони. Користався я тоді нічними збірками Hexxeh`а. Раджу ознайомитися з wiki, хоч вона й трохи застаріла. Тут є список сумісності для нетбуків, ноутбуків та десктопних комп’ютерів. На момент встановлення мною Chrome OS там була інформація тільки щодо Flow збірок, але мій досвід успішно підтвердив роботоздатність відмічених у вікі пунктів (на жаль External VGA перевірити не зміг, а баг, що стосувався чутливості тачпада був присутнім :( ), та здійснив необхідні правки. Безумовно варто ознайомитися з гарячими клавішами, завдяки яким можна побачити класні ефекти, зручні штуки та, що було для мене невеличким відкриттям, коноль (із хромівської можна запустити повноцінний bash). На вікі пробігала інформація з інструкціями по збірці нативних лінуксівських програм під Chrome OS, але на той момент мені не вдалося це зробити (інструкція була застраіла, гугління на цю тему так нічого придатного для використання і не дало). Якщо раптом довідаєтесь що інструкцію оновили чи щось змінилося у самих збірках і є можливістьзібрати нативні застосунки під Chrome OS — свистіть, буду радий спробувати зробити це.

Arch Linux Acer Aspire One

Взагалі, що цікаво — незадовго після встановлення Chrome OS на нетбук накрився блок живлення на десктопі (нехила така машинка із чотирма ядрами по 2,5 кожне, ігровою відеокартою ну і т.д. Хоч збирав його доволі давно, але мені й зараз його продуктивності за очі вистачило б.), тож малому (менший брат) на розтерзання віддав нетбук. По будинку (особнячок) була розкинута wi-fi мережа на той час, тож інтернет „ловився“ без проблем. А братик жодного разу не пожалівся, хоча перехід мав би бути більш ніж відчутним — він просто замість десктопних монстрів на кілька годин довше бавився в онлайн забавки та дивився собі мультики/аніме. Чому б і ні, подумав я собі, адже там із коробки є flash, підтримка медіаформатів, pdf, java та інші цікаві речі, а враховуючи стан розробки native client’а думаю ситуація може ще більше накренитися в сторону „хмари“. Заодно міркую про те, як забрати собі десктоп і залишити брату/батькам щось таке легковісне та зручне.

В даний же момент ареал мого руху з нетбуком більший а якихось там n квадратних метрів, які становила хата, доступ до інтернету буде явно не завжди, а поправити якийсь скрипт, почитати книгу чи банально глянути в дорозі фільм хочеться, тож вирішив не заморочуватися із gentoo/ubuntu/підставте ваш улюблений дистрибутив, а встановити вже рідний Arch Linux, руцями підлаштувавший його під себе та встановивши лише необхідний софт.

Як завжди wiki Arch`а мене порадували, там є чудова інструкція щодо встановленння, яка вельми допомогла. Хоча вже після інсталяції скажу, що мабуть процес розробки із орієнтацією на користувачів вже досягнув значних успіхів, оскільки правки якихось додаткових конфігів, що там детально описано я не робив (fstab, menu.lst, rc.conf,pacman.conf ну і мабуть все), а потрібні речі заводились з півоберта. Єдине що розчарувало – linux-one не збирався, зібрався linux-one-dev, однак згодом я вирішив зібрати таки linux-pf із конфігом від linux-one-dev, що дало іще трішки приросту в швидкодії. Взагалі є безліч варіантів того, що можна встановити (це і zen-kernel, і netbook-kernel, і ще багато інших речей, але це вже на колір та смак).

Потім процес доволі стандартний – встановлення драйверів, підіймання іксів, налаштування відео/звуку, встановлення необхідного софту і т.д. Використав свої ж, трішки перероблені конфіги іp вже давно улюбленими Elegsant Brit (window theme) i Faenza Icons. Результат — пів дня витраченого часу і швидка, заточена під тебе система, що працює саме так, як тобі потрібно! ;)

Схожі дописи:

Get closer .

G3D — Thu, 27 Oct 2011 13:18:38 +0000

Хіба для того, щоб бути ближче нам так потрібно маскуватись?

Схожі дописи:

05:05

05:05

G3D — Mon, 19 Sep 2011 02:53:45 +0000

На будильнику 5:05 і ти завершив тільки невелику частину всіх своїх справ. Накопичується все більше чернеток і не сказаних слів. Поволі із життя зникають випадкові люди, невипадкові залишаються там назавжди. Поступово абстрагуєшся і закриваєшся від непотрібного шуму. Обіцяєш собі зав’язати з життям-реалітішоу. Виконуєш свою обіцянку. Вчишся вдихати повітря заново, розуміючи, що кожен вдих може бути останнім.

Надто багато зайвого в нашому просторі. Зайві амбіції. Непотрібна гординя. Відсутність певності в собі. Досить кидатися в крайнощі! Ти це ти, nothing else matters.

Я… Можна сказати, що я знайшов себе. Улюблена справа, якою ти займаєшся у Місті, що живе з тобою в одному ритмі. Кайф від почуття того, що ще одна вершина позаду. „Неможливе можливо!“ Ліміти відсутні, двері відкриті. І після кожного фінішу шукаєш іще важчий старт. Воно твоє, аж допоки це життя тебе остаточно не доб’є й не перетворить в купку пороху.

Внутрішня рівновага. Коли тобі є на кого чекати. Чи може коли є кому чекати на тебе? Щастя… — це коли не хочеться курити, сказала якось ти мені. Знаєш, я востаннє затягувався цигарками ще коли бігав хлопчам попід стіл, але чомусь я певен, що цей час — перший відрізок у моєму житті, коли мені справді не хочеться палити. Відстань… Знаєш, я хоча й плутаю дні і ночі під час оцієї катавасії з безсонням, але кожного разу перед тим як прокинутись, я бачу твою посмішку.

6:05 AM — Я йду…

Схожі дописи:

Таке… Експресії

G3D — Mon, 15 Aug 2011 14:05:13 +0000

Мабуть, давно уже варто змінити формат, бо ж насправді це давно не ІТшний блог, та й потреба в такому форматі для мене відпала. Скоріш за все він перетвориться в такий собі особистий нотатник, де вперемішку із зарисовками дій на майбутнє (на випадок повторення якогось факапу) будуть вірші, чи видива, чи музика, або ще щось, що мене зачіпає. Вкотре перечитуючи старі архіви розумієш, що якусь частину себе залишаєш у цих рядках. Молескін для якихось інтимніших переживань і цитат, та й списана більшість сторінок у зв’язку з буденністю, ніж особистими переживаннями. Тому хто все ще чекає якихось класних ІТ статей – підписуйтесь краще на Twitter чи Google+, їхнього простору цілком вистачає для нотування коротких думок і корисних речей, і навіть для частини нікому не потрібних експресій. Ну а на бложик можна забивати, в будь-якому випадку ви не пропустите нічого цікавого. Ну а зараз трішки з того, що зачепило:

Андрій Любка — Ти прокинешся зранку і скажеш

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.

Таня-Марія Литвинюк — Скажи

скажи ну навіщо усі ці дилеми деліти магніти
судоми і перекреслені літери
ми ніби птахи перелітні
не знаємо де нашим крилам тепліше
усі ці браслети на лівій руці ну навіщо скажи
наші вірші молитви дощі
і сни наші грішні
давай будем трішки щирішими

скажи ну навіщо усі ці синці під очима і рухи плечима завчені
розкидані речі і рими привіти і допобачення
ці рейди і райдо і недописані речення
тире і баре і підошви мої порепані

дороги і втечі від тих хто найбільш доречний
свята непорочність і вдячність
картинна чесність
картонна довіра і віра
первинна відданість
скажи ну для чого усі ці тіні і перевтілення

Мадонни свічки і коліна волосся зібране
дивись я умію без ком я умію вільною
пришвидшую кроки і видихи заповільнюю
привіт моя дійсність монетна
усе чарівно

Лінf Костенко — Крила (чита Ступка)

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір”я,
А з правди, чесноти і довір”я.

У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Схожі дописи:

Будь Собою!

Святі Війни, або „Суперечки, як вони є“

G3D — Fri, 03 Dec 2010 22:30:28 +0000

„Що краще?“ — саме з такого, безневинного на перший погляд, запитання починається найзапекліша суперечка. Весь цей гармидер супроводжують тони лайна і крові котрі зі змінним успіхом виливаються на одну чи іншу сторону. Зазвичай все це скочується до абсурду і іменується holywar, чи то пак „священна війна“. Що характерно, так це те, що ситуація зустрічається на кожному кроці, періодично повторючись. І зовсім не важливо, що стало темою розмови: браузер, телефон чи новий молоток. В чому ж причина такої поведінки і що робити?

На правах реклами: Професійне просування сайтів роблять у компанії SEOinUA

Як не крути, а причина криється в нас самих. Кожен із нас, дивлячись на світ, сприймає його крізь призму власної свідомості, котру в нас так дбайливо вкладало і ростило суспільство. Дехто дивиться і бачить чудову картину, хтось на цьому ж місці — бридку мазанину. Ще до моменту оголошення своєї позиції ти станеш по ту чи іншу сторону барикад. На жаль, цю ситуацію не зміниш, як і те, що вона породжуватиметься знову і знову.

Автор фото — feinaudi

Що ж робити? В першу чергу — думати. Щоб розмова не скотилася до банального холівару слід висловлювати міркування та вимоги, що стимулювали вас до того чи іншого кроку. Мета визначає інструмент, а не інструмент мету. Особливо це актуально для людей, життя котрих переплетене з ІТ. Більш благодатного поля важко шукати, адже на кожний інструмент знайдеться 10 аналогів, що матимуть як сильні, так і слабкі сторони. Повага до співрозмовника і щире намагання знайти рішення, діючи у конструктивному руслі, допоможуть вам. Побудова спільної системи координат і пошук точок дотику допоможуть зрозуміти одне одного. І головне: ніколи, ніколи не відповідайте на питання „що краще?“, ліпше спитайте „краще в чому?“. Максимальна конкретизація і відсутність води працюють на вас.

І пам’ятайте — кожен має право на власну думку, однак не має права нав’язувати її іншим ;)

Схожі дописи:

Гряде літо

G3D — Sat, 22 May 2010 21:54:42 +0000

На годиннику вже далеко за північ. Втомлений мозок мовчки відлічує хвилини. Тук-тук, тук-тук. Всі сайти та онлайнові френди поснули. Не спиться. Важко ворушачи звивинами, обмізковуєш варіанти. Забити на все і відімкнутися прямо на клаву? Не те. Таки доповзти до ліжка? Знадвору манить запах свіжого дощу. Поволі все відходить на задній план твоєї свідомості, поволі розгинаєш затерплі м’язи і виходиш на вулицю.

Калейдоскоп запахів бентежить розум. Над тобою Ніч розсипала безліч зір. Зориш вдалечінь, проте навкруги нічого не видно. Поволі крізь пелену туману пробивається суміш пізньої весни, свіжого дощу та землі. Здалеку вухо вловлює шум води. Збираєшся з силами та робиш перший крок на шлях. Поступово зникають всі зайві думки, переживання, до тіла з кожним кроком вливається бадьорість. Земля. Починаєш відчувати кожний крок, адже він надає тобі сил. Підсвідомо мандруєш понад річкою в кінець дамби.

Повітря чисте й важке. Відчувається напруження. Спускаєшся вниз і з диким задоволенням занурюєш руки в воду. Торкаєшся дна, витягуюєш повні річкового багна руки. Земля. Хочеться пригорнути до себе. Раптово думки повертаються в звичне русло. Ти — Людина. Легке розчарування. Хочеться ловити кирпаті дні, осягнути вселенську мудрість та упівока зорити на каламутні небосхили. Ти — Людина. Попереду ще стільки незвіданих доріг, нерозкритих таємниць, невторованих закутків знань. Губи поволі шепочуть уривок:

При майстрах якось легше. Вони – як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.

Все тіло зігнуте в пружину. Кожен фініш — старт по-суті. Хочеться стати Майстром у цих одвічних барельєфах печалі. Земля. І як вона досі держить нас? Затягнуте важкими хмарами небо ховає од тебе місяць. Коли встигли грозовиці заступити ночі зорі? Ти зриваєшся з місця одночасно з ударом перших важких краплин об землю. Все тіло та кожна його клітина радіє цій нелюдській гонці. Вичерпуєш всі свої можливості. Вже не залишилось місця сумнівам, усе розвіялось, неначе осіннє листя. Земля дає тобі сили.

Автор фото — Alessandro S. Alba

Повітря насичене напругою. На годиннику вже далеко за північ. Втомлений мозок мовчки відлічує хвилини. Тук-тук, тук-тук. Недоречними здаються слова.

Схожі дописи:

Життєва філософія

G3D — Sat, 17 Apr 2010 19:52:10 +0000

Власне я вже неодноразово звертався до теми філософії в цьому блозі, хочу продовжити дану тенденцію і висловити кілька припущень-питань. Ну що, почнемо?

Отож кожен з нас, одразу ж після свого народження спрямовується своїми ж батьками у певну систему координат, згідно якої відбувається наша з вами взаємодія зі світом. Нам задають базові координати добро-зло, чорне-біле, можна-неможна. Прийшов час цю всю систему руйнувати, будуючи натомість свою. Друже, ти гуманіст? Чи якщо не гуманіст, то надзвичайно високо ставиш людей у піраміді життя?

Рекламна пауза: Watch the best slam dunks at SlamDunks.TV

А ти колись замислювався над тим, чому ти це робиш? Коли-небудь приходила в голову думка про те, що ти помиляєшся? Хто дав тобі право вважати себе потрібнішим/важливішим/кращим від будь-якого живого створіння на нашій планеті?

«All animals are equal, but some animals are more equal than others» © George Orwell
Переклад: Всі тварини рівні, проте деякі більш рівні за інших.

Вам ця цитата нікого не нагадує? А якщо подивитись на себе? Людина вивищила себе над всією планетою. Ми фактично приймаємо рішення про те, яким буде наше „завтра“. Скільки вже живих істот ми знищили? А наскільки змінили природу навколо нас? І у якій мірі змістили початкові гармонію та баланс? Дуже точно висловився агент Сміт у „Матриці“: „Люди — чума планети“. Чи так це? І чому саме так?

Agent Smith

Жодна філософія, релігія чи закон не дасть нам готової відповіді. Ми повинні її знайти. Кожен для себе… В першу чергу для того, щоб вважати себе Людьми!

Схожі дописи:

Ubuntu 10.04 beta — бути чи не бути?

G3D — Thu, 25 Mar 2010 20:28:39 +0000

Спонсор допису: Тіко-маркетинг – інтернет магазин одягу для дітей. Дитячий одяг у нашому магазині можна знайти за приємними цінами від виробника.

Отож як вам відомо, розробники Ubuntu представили нам бета версію нової версії 10.04. Вона доступна для завантаження та оновлення з попередніх версій. Ваш покірний слуга не встояв перед спокусою після тестування альфа версій даного творіння і оновив версію 9.10 до бети 10.04. В мережі можна знайти доволі різних думок з цього приводу, тож наважуся висловити власну оцінку даної версії та шляху, по котрому крокує Canonial. Отож почнемо з того, що так хвилює більшість звичайних користувачів: рюшечок, плюшечок та інших красивих речей =)

Завантажувач Ubuntu

Завантажувач: приємно відзначити, що розробники попрацювали не тільки над покращенням інтерфейсу, а й над швидкодією. Тепер завантаження системи на моєму лептопі займає близько десяти секунд.

Стільниця

Стільниця: перероблено інтерфейс а-ля Mac. Особисто мені сподобалось, але це не всім до смаку =)

Соціальність з пелюшок

Соціальність з пелюшок: надзвичайно приємно, що розробники про інтеграцію з соціальними сервісами, а також попрацювали над покращенням та тіснішою інтеграцією empathy з стільничним середовишем. Особисто для мене він вже став основним ІМ клієнтом)

Центр програм Ubuntu

Nautilus

Плюси:

Покращено швидкодію.
Покращено інтеграцією з різноманітними сервісами.
Виправлено деякі дрібні помилки попередніх релізів.
Надзвичайно виріс user-experience.

Мінуси:

Низьке Usabilyty.
?
?

Висновок:

Розробники йдуть по шляху впровадження кращих ідей, вдосконалення існуючого та вирпавлення помилок. Як бачимо, вони ще не визначились зі своїм власним шляхом, проте, ступаючи крок за кроком до досконалості все більше й більше перетворюють дистрибутив на „маленький рай“ для звичайного пересічного користувача. Можливо хтось від цього не надто в захваті, можливо я занадто позитивно сприймаю всі нововведеня (оскільки стараюсь не тягнути за собою шлейф звичок з інших середовищ), але, як на мене, хлопцям вдалося зробити справді якісний продукт. І в порівнянні з ранніми альфами набагато стабільніший ;) А що скажете ви?

Схожі дописи:

Typography Inspiration

G3D — Sun, 07 Feb 2010 20:54:58 +0000

Ну що ж, любі мої. Добігають останні хвилини такого чудового дня як Неділя, а я спішу вас порадувати підбіркою натхненних шпалер, котрі підштовхнуть вас до творення чудес ;) Добірку створено за допомогою такого чудового інструменту, як WallBase (до детального огляду залишилось зовсім трішки). Ну а наразі — ковток натхнення:

death by typography

Рекламна пауза:

У нас можно купить книги по бизнесу

Self Portrait by sALuUm

Do Make Say

thomyorke

3D alphabeta

My Portrait by vic198x

Great Design isn`t good enough

Typographic Portrait by staceygrove

Helvetica

Ну і на останок в тему 2010 року ;)

2010

Схожі дописи:

Як не треба писати науково-дослідну роботу

G3D — Thu, 04 Feb 2010 20:34:51 +0000

Ну що ж, дорогі мої читачі, перший етап захисту науково-дослідних робіт (МАН) позаду і я спішу поділитись висновками про те, як ці роботи готувати не треба. Думаю це буде доволі цікаво не тільки тим, хто бажав би спробувати сам зробити щось подібне, а й тим, хто візьме на озброєння дану тактику у блоґах ;)

Рекламна пауза:

Поздравления на день св валентина – смс, подарки, сценарии
Easy download movies for ipod

Отож перш ніж взятися за цю громіздку роботу слід чесно відповісти перед самим собою на кілька запитань:

„Чому я хочу писати роботу?“
„Яку користь може принести ця робота?“
„Як можна використати дослід попередніх/суміжних по галузі досліджень?“
„Чи може дати це поштовх у розвитку?“
„Наскільки економічно доцільний проект?“
„Які терміни і шляхи впровадження ваших результатів?“

Бізнес концепт

Саме нерозуміння ключових моментів більшою частиною учасників (хоч це і перший тур) спонукає мене до написання цієї статті. Я буду щиро радий, якщо не тільки учні/студенти візьмуть на озброєння правило „Аналізуй! Впроваджуй! Презентуй!“. Кожен проект, неважливо, чи науково дослідний він, чи це бізнес-проект складається з кількох загальних і зрозумілих частин. Іноді кількість/порядок може варіювати в залежності від специфіки, але суть одна — подумай, перш ніж зробити; зроби, замість того щоб мріяти; презентуй результати, замість того, щоб мовчати.

На жаль, такі елементарні речі „маленькі українці“ не зовсім усвідомлюють. І перевагу отримують ті, що ставлять до будь-якого проекту, особливо наукового, як до бізнесу. Треба виховувати в „маленькому українцю“ бізнес культуру змалечку. Дослідження заради досліжденнячи проект заради проекту нікому не цікаво, окрім таких же ентузіастів. Становлення і виховання — річ нетривіальна і непроста. Але доконче необхідна українському суспільству.

Впевнений, дотримання цих простих правил допоможе досягти успіху не тільки в царині науково-дослідних робіт, а й інших проектів. Радий вислухати зауваження в коментарях ;)

Схожі дописи: