Хочу повідомити вас всіх про невеличкі зрушення в моєму житті. Отже 17 лютого цього року моєму дідусю виповнюється 70 років. Оскільки це кругла дата, то ми всією свм*єю їдемо до нього в село. На тиждень. отож хочу побажати вам всім успіху. Не сумуйте без мене ;-)
Шановні читачі. Хочу представити вашій увазі групу “Тінь Сонця”. Їх твори належать до жанру folk metal (сподіваюся пояснювати що таке фолк метал не потрібно :-) ) Якість виконання, тексти пісень – супер, все на високому рівні. Особливо сподобалися такі пісня як “в дикім полі”, “Козаки”, “Слався, мати Русь”. Всім раджу послухати. Маса емоцій – гарантовано.
Йшов сьогодні по вулиці і думав: “Чому люди влаштовані так, що обов*язково повинні завдавати болю тим, хто їх оточує? Невже не можна це зупинити?” Досить подивитися наволо щоб побачити цю просто істину. Світ забув про споконвічні загальнолюдські цінності. Чоми ми завжди женемося за славою, грошима, посадою, матеріальними цінностями? Невже вони можуть нам замінити духовність? Ні. Але все ж таки, як би багато про це не говорили, світ не змінюється на краще. Виникає запитання: “Чому?”. Можливо відповідь криється в нас самих. Невже наші почуття настільки затупіли, що ми ладні жертвувати неоціненнимиречами (такими як здоров*я, щастя, любов врешті-решт) заради таких недовговічних речей. Чому недовговічних? Фортуна мінлива, і якщо вам сьогодні всміхнулася удача, слава, то це не означає що завтра вона не відвернеться від вас. Але ми воліємо забувати, або не пам*ятати про це. Дізнатись більше
Ще один віршик із моєї майбутньої збірки (як казав Сід :) )
Як добре вам жити без болю в цім світі,
без сліз, без зневіри в життя.
Коли прокидаєшся рано-раненько
і бачиш своє майбуття.
Та я не зустріну ні щастя, ні долі
у вільнім, безкраїм степу.
Мене переслідують біди і болі,
неначе ідуть по сліду.
Вони все ідуть і ніколи не звернуть,
зі шляху по ньому що йдуть.
Коли ти прокинешся рано-раненько,
відчуєш: “Вони вже ідуть”.
Але не зупинюся я анітрохи,
не зверну зі свого свого шляху.
Хоча й приведе він мене до безодні,
По ньому сміливці ідуть…
Погляну на ті я безкраї простори,
на моря небесну блакить.
Усміхнеться сонце мені у пшениці,
ще варто у світі цім жить!
От недавно не було що робити на уроці і я склав от такий вірш. Буду вдячний за будь які коментарі і критику.
Була темна ніч
І лилося срібне сяйво.
Неначе впала з неба річ,
Відкрила нам з тобою рай.
Той рай примарний і сумний
Неначе сад у вічній тиші.
Але з тобою ми одні.
Разом в його залишимося ніші.
Й тоді коли настане вічна ніч,
І зорі з неба упадуть додолу.
У нас обох залишиться єдина річ,
Вона у нас залишиться до скону.
Любов, кохання – будь-як називай,
Але не зможуть враз слова спотворить суті.
Ця істина неначе перли дорога
Існує у життєвій каламуті.
Сьогодні поставлю вам таке риторичне запитання: “Що таке щастя?”. Для когось щастя знаходиться в коханій людині, для когось в грошах, а хтось відчуває себе щасливим через те, що надворі хароша погода. На мою думку, по-справжньому буде щаслива тільки та людина, хто зуміє знайти цей привід для щастя в таких простих речах, як політ метелика, веселка, дощ. Іноді навіть у наших негараздах слід вбачати щось позитивне. Наприклад у мене сьогодні полетіла вінда, але я все одно радий, тому що це дало мені можливість поставити лінукс. От і все.
Життя прекрасте! не забувайте про це…