Кохайтеся чорнобриві та не з москалями… Т. Г. Шевченко

Пишу цей пост до вас, любі мої читачі старим добрим способом ручкою по паперу під час уроків… Погоджуюся з думкою конспіратора, не слід жертувавти тим що подобається заради школи. Через це й пишу цей пост на уроці.. Перед тим не мав що робити і думав.. Доовго думав… І спала мені на думку вчорашня розмова з g_i про українську культуру.. Заодно й сьогодні порозпитував під час свого соц. опитування блоггерів про це. Так народився цей пост.. Отож про все читайте далі….

Здавалося б така проста проста і непомітна річ, буденне слово яке ми чуємо по кілька разів на день - “Україна”. А що прикриває ця назва? Чим вона є? В більшості випадків відповідь проста - “А нічим… Ви зразу обуритеся і почнети зі мною сперечатися але б я радив дочитати все ж таки мій пост до кінця.. Задумайтесь, чи ж неправду я говорю…? Досить ввімкнути телевізор щоб упевнетися - я не такий далекий від істини. Звичайно тут(на моїй батьківщині), на заході України та в колах укрраїнської інтелігенції(якщо вас панове блоггери можна так назвати) це може бути не так вже й помітно, але це так.. Факт того що я вже частіше й частіше чую російську на вулицях свого міса, хоча раніше про неї тут взагалі ні слуху ні духу.. І це в самому серці Прикарпаття.А що вже говорити про схід. А якщо ще й врахувати споконвічний тиск на нашу кільтуру й націю (зросійщення, ополячення та ін.) то справи виглядають все сумніше й сумніше.. Звичайно відбуваються хоч якісь поступки в розвитк, але в порівнянні з ще більшим проникненням російської мови і культури сюди, до нас ці поступки мізерні.. Наша кільтура в стані “застою”. Я не кажу що нічого не робиться, звичайно є певна кількість інтузіастів, що, як висловився g_i “тягнуть країну за вуха”, але це не вихід.. Ніхто не змухує в нас на рідній землі розмовляти російською чи будь-якою іншою мовою окрім української, але чомусь ми це робимо.. так же ж ? Але ми цього не робимо, а для того щоб змінити ситуацію в країні треба, дуже треба щось робити. Мої слова підтвердить ця цитата:

“Не може кермувати той людьми,

хто сам не бачить шляху із пітьми.

Не зможе дати волю той народу,

хто не готовий вмерти за свободу!”

Треба не телькі багато говорити, а ще й щось робити для того щоб втілити те, про що ти говориш в життя. Потрібно виховувати молодь.. Зробити так щоб вкладення в культуру були престижними, модними, щоб це було круто.. А не на такому рівні як зараз.. Не хочу  закінчувати на сумній ноті тому пропоную вашій увазі думку провідних блоггерів… Нашої віртуальної інтелігенціїї (опитати всіх не встиг тому що просто не було можливості, тому попрошу без образ, якщо маєте якісь думки з цього приводу - прошу до коментарів):

Отож всім було поставлене одне питання: “

що ти скажеш про розвиток не української блогосфери, а нашої кільтури загалом?”

Були отримані такі відповіді:

 FL@$H™ (15:35:12 22/02/2008)

різнобокі питання )) ростемо. росли і будемо рости. незважаючи на жодні “гальма”

Безлімітчик (21:15:11 21/02/2008) якщо брати культуру загалом, знову ж порівнюючи із тим природнім рівнем “течії” який є в будь-якому випадку навіть якшо ВЗАГАЛІ НІХТО НІЧОГО НЕ РОБИТЬ то тут ми рухаємося явно повільніше за течію іншими словами - дуже гальмуємо свій розвиток. і самі гальмуємо, і цілеспрямовано нас гальмують якшо брати статистику - то розвиток російської культури територією україни набагато швидший за український також в себе, на території україни)
культура тягнеться за вуха окремими ентузіастами, в той час як треба створити умови аби було просто “модно”, “струйово”, “кульно” долучатися до неї, до української культури
та.. усвідомлення свого теперішнього рівня є основою для руху вперед. як можеш рухатися кудись, навіть маючи мапу і компас, якшо не знаєш де знаходишся на даний момент?

Jarofed (15:43:01 22/02/2008)
Українска культура також розвивається. На жаль не можу говорити про якісь конкретні явища чи тенденції, оскільки відійшов від детального її дослідження ще після закінчення академії. Більш-менш цікавлюся лише одним напрямком – літературою. Про її розвиток можна судити по збільшенню кількості українських книг на прилавках книжкових магазинів. А взагалі, я вважаю себе патріотом України, тому щиро вірю, що все у нас буде добре і ми змусимо світ звернути увагу на нашу країну. Та що там – уже змушуємо. Правда поки-що більше спортивними досягненнями, ніж досягненнями культурними. Але у цьому плані ми також не пасемо задніх. І до тих пір, поки в Україні залишаються люди, яким не байдужа її доля - до тих пір можна бути впевненими – нас чекає чудове майбутнє.

Щодо культури, то я, чомусь, вважаю персональною якістью кожної людини. Сам стараюсю бути вихованою людиною (не завжди виходить) і пропогувати свої морально етичні цінності серед всіх. І ще моя думка що українська культура складається з мільйонів мікрокультур кожного українця.

Ось так от.. Скачати статтю.